ЕТИЛМОРФІНУ ГІДРОХЛОРИД (Ethylmorphini hydrochloridum), (5R,6S)-4,5-епокси-3-етокси-N-метилморфін-7-ен-6-ола гідрохлорид.
C19H23NO3, HCl, 2H2O Мол. м. 385,9
АФІ напівсинтетичного походження. Білий або майже білий кристалічний порошок, розчинний у воді та спирті, практично нерозчинний в ефірі. Питоме оптичне обертання від –102о до –105о (2% водний розчин). УФ-спектр: λmax = 286 нм (
= 46) у метанолі, λmax = 284 нм (
= 44) в 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої, λmax = 284 нм ( = 40) в 0,1 М розчині натрію гідроксиду. Зберігають у щільно закупореному контейнері, у захищеному від світла місці.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання; за Tпл основи етилморфіну (85–89 оС); за реакцією з сірчаною кислотою концентрованою та розчином заліза (III) хлориду при нагріванні (блакитне забарвлення, яке при додаванні кислоти азотної концентрованої переходить у червоне); за реакцією на хлориди. Кількісно визначають методом неводної ацидиметрії з потенціометричним фіксуванням точки еквівалентності.
Фармакологічна група. R05D A01; S01X A06 — протикашльові препарати з групи похідних алкалоїдів опію.
Фармакологічні ефекти. Загальною дією на організм близький до кодеїну. Знеболювальні властивості виражені слабо. Виражена здатність знижувати збудливість кашльового центру довгастого мозку. Помірно гальмує моторику ШКТ.
Застосування. Кашльовий синдром при хронічному бронхіті, туберкульозі легень тощо, а також як знеболювальний препарат. Кратит. Інфільтрати рогової оболонки. Іридоцикліт.
Компендиум 2005 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Вікторова. — К., 2005; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Editor A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index: An Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed. — 2001. — № 1.